Вівторок, 02.06.2020, 04:09
Вітаю Вас Гість | RSS

     Ізмаїльський агротехнічний коледж

Меню сайту
ІАТК
Головна » 2020 » Квітень » 1 » Усе життя-це танок
11:05
Усе життя-це танок

Усе життя-це танок

            Коли людина займається улюбленою справою, то отримує задоволення, відточує своє вміння, само реалізується, згуртовує  навколо себе однодумців, духовно збагачується, робить світ навколо себе кращим. А така особистість – це прекрасна основа будь якого суспільства. І не важливо яке це заняття (танці, музика, писання віршів, тощо), головне, що в процесі з’являються можливості продемонструвати свої вміння, вдосконалити свій талант, зібрати навколо себе  не тільки однодумців, а й глядачів, яким  це подобається, побачити вміння інших, розширити свій  світогляд. Створити творчого себе, оцінити свої здібності, спробувати щось нове, навчити цього інших,  продовжуючи постійно само розвиватися, а якщо говорити коротше – то такі здібності людини називають талантом. А відточення таланту  триває протягом всього життя людини.

         Про таку талановиту людину, колегу, який працює поруч багато років, хочеться розповісти якомога більше.

     Войку Іван  Пилипович – викладач агрономічних дисциплін Ізмаїльського агротехнічного коледжу, незмінний керівник танцювального ансамблю народного танцю «Вінок Дунаю» на протязі 15 років.

       Життєвий шлях був звичайний: 10.07.1956 року  зявився  на світ в селі Озерне Ізмаїльського району. Як і всі хлопчаки села – ганяв м’яча, допомагав батькам по господарству і тягнувся до навчання, був дуже  допитливим.

          Після успішного навчання в середній школі   вступив до Кишинівського сільськогосподарського   інституту ім. М.В.Фрунзе на спеціальність «Агрономія», який закінчив  з відзнакою в 1978 році і отримав кваліфікацію – «Вчений агроном». Паралельно 4 роки навчався  на факультеті суспільних професій  і  отримав суспільну професію – керівник танцювального  гуртка.  В той же час танцював у різних народних колективах міста Кишинева: «Хора»,  «Веселія». Та найбільш значимим в його житті став Молдавський Державний академічний ансамбль народного танцю «Жок».  З цими колективами виступав в багатьох містах Радянського Союзу, під час  партійних з’їздів, конференцій, навіть гастролювали за кордоном. Це була велика школа творчого життя.

      По закінченню інституту не піддався на вмовляння залишитись аспірантом на кафедрі, а повернувся додому – в радгосп «Озерний». Працював відповідально не тільки  агрономом, а і на багатьох  інших посадах, не покидаючи улюбленого заняття -  народного танцю. В сільському  Будинку культури був створений народний танцювальний ансамбль «Тинереця» (молодість), в якому танцював, а з часом став постановником багатьох танцювальних композицій,   продовжує працювати з колективом до сьогодні, показуючи високий рівень любові до  народного танцю. В  танцювальному колективі танцювали і двоє його дітей.

        А в 2017 році ансамбль «Тинереця» (відзначив 50-річчя присвоєння йому звання «народний».

        У 2003 році, коли в Ізмаїльському технікумі механізації і електрифікації сільського господарства відкрився факультет  « Організація ведення  фермерського господарства» його запросили викладати  предмети агрономічного циклу. Так з появою  Войку І.П. утворився  новий танцювальний колектив  в його житті.            

      На початку роботи гуртка у керівника були сумніви щодо вікової категорії, виникало питання: «А чи не запізно  починати займатись танцями?». Але перші заняття довели, що  його сумніви  були марними.     

      Назву  придумували  усі учасники колективу і за бажанням більшості  ансамбль став називатись «Вінок  Дунаю», як символ  багато національності краю, де всі культури  тісно переплетені між собою як вінок. Мова учасників, або їх національність ніколи не ставали на заваді, а навпаки, гарно підкреслювали характер поставлених танців.  Іван Пилипович завжди вміє знайти мову, підхід. Розуміє психологію студента, володіє почуттям гумору. Вміє переконати, заставити плідно працювати. І від цього сам отримує задоволення. Ніколи ніяку роботу не робить «для галочки», а викладається на повну силу. Його люблять і поважають колеги, з задоволенням ходять відвідувати заняття з предмету. Його дуже люблять студенти, а учасники танцювального колективу - просто обожнюють, глядачі приходять не тільки на концерт, а й на репетиції.

       Потрапивши вперше на  Всеукраїнський фестиваль «Софіївські зорі»,  Іван Пилипович не  переставав з захопленням сприймати всю фестивальну програму, з задоволенням знайомився та спілкувався з багатьма керівниками колективів інших навчальних закладів. Відбувався активний  обмін думками, поради один одному, вираження  свого захоплення найкращими номерами.  Багато хто впізнавав  роботи Івана Пилиповича, які вирізнялися  з інших  запальним  бессарабським характером в циганському, болгарському, молдавському танцях, яскравістю сценічних костюмів.

          Багато чим з фестивальної програми захоплювався  і сам Іван Пилипович: великою різноманітністю української культури, високим рівнем виконання, оригінальністю хореографічних постановок. Відкривав для себе нові і нові горизонти самобутності культури нашої країни. Його цікавить не лише хореографічний жанр. З задоволенням споглядає на національні традиції, слухає музику народних  ансамблів, співи хорів, солістів, і старається до цього привчити і учасників ансамбля.          

       Цікавиться думкою щодо побаченого на фестивалі з учасниками колективу. У якому б університеті південного регіону України не приходилось би виступати, для студентів агрономічного факультету  завжди організовує екскурсії на кафедру, знайомиться  з різними новинками в науці, з особливістю матеріально – технічної бази університету,  зустрічається з викладачами, знайомить наших студентів з досягненнями інших.

       Маючи великий життєвий та творчий досвід, вміє згуртувати навколо себе, вчасно підбадьорити учасників, вселити в них впевненість, настроїти на гарний виступ. Вміє успішно працювати з різними віковими категоріями.

            Не соромиться навчатися чомусь новому і завжди привчає до цього студентів. Девіз  його життя: « Не  переставай  пізнавати нове».

          Іван Пилипович використовує в своїй роботі різні  моделі спілкування зі студентами. Демократичний, коли обговорюють репертуар, склад учасників танцю, підбір учасників в пару. Прислухається до бажань учасників, до їх пропозицій. Відбирає раціональне зерно і втілює в роботу. Це дуже подобається самим учасникам, вони відчувають себе «спів творцями» процесу.  Коли виникають певні проблеми деяких учасників(складність рухів, ритміки, характеру танцю), керівник переходить до індивідуального методу навчання – загострює увагу на певних елементах танцю, характері виконання, багато разів відпрацьовують одні й ті ж елементи.

       А коли  постановка танцю підходить до завершення, керівником використовується метод «тренера» - де атмосфера спілкування пронизана духом  корпоративності, учасники колективу виступають гравцями однієї команди, в  якій кожен зокрема не важливий, як індивідуальність, а всі разом становлять силу. А керівник – як натхненник групових зусиль, для якого головне – кінцевий результат, блискучий успіх, перемога.

      Зрозуміло, що це не весь перелік педагогічної майстерності керівника, але серед усіх – самий дієвий - особистий приклад, висока  майстерність виконання танцю, передача атмосфери і характеру танцювального твору, який він демонструє сам, велике захоплення тим, чим займається. Мабуть тому кожна танцювальна постановка дуже подобається учасникам ансамблю і закарбовується в пам’яті  на все життя. На репетиції та деякі концерти часто приходять і з задоволенням приймають участь випускники коледжу минулих років: Гіміш Іван,  Верещагін Юрій.

       Виступи ансамблю дуже люблять  глядачі в рідному   коледжі. За участь в обласних, регіональних та заключних турах колектив отримав велику кількість нагород, а студентам-учасникам ансамблю, додають до  рейтингу додаткові бали для  отримання стипендії. Серед  учасників танцювального  ансамблю є не лише ті, що люблять танцювальне мистецтво, а й відмінники навчання, учасники  Всеукраїнського зльоту відмінників «Лідери АПК – ХХІ століття» - Власой Ілля, учасники обласного туру конкурсу «Кращий студент року» - Зозуліна Ганна, кращі спортсмени коледжу – Хряпіна Олександра, Лях Георгій, Славов Володимир, старости груп – Мокану Галина, Бєлюженко Марія, члени студентського самоврядування - Бойченко  Ірина, Попова  Поліна, Котляренко Іван.

         Своїми студентами пишається навчальний заклад, дітьми пишаються батьки,  керівник танцювального ансамблю – своїми учасниками.

     Ось такий  «Герой нашого часу» живе і скромно працює поруч, роблячи цей  світ прекраснішим. Молоді викладачі та студенти мають прекрасний приклад для наслідування.  

         Хочеться побажати Івану  Пилиповичу міцного здоровя, прекрасних миттєвостей у викладацькій діяльності та подальших творчих злетів.

 

 

Культорганізатор

Переглядів: 199 | Додав: | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]